Колись я розповідала, як жила із 5000 речей. І тоді я помітила, як вони мене руйнують. Ось схема:
- Речей багато - треба більше площі для зберігання
- Візьму під це більше простору
- Треба більше заробляти (це плюс) - Щоб купити ще більше речей: нові меблі, нові коробочки, просто щось нове
- Відмовитися від цього? Ну ні, це дуже важко далося! Буду ненавидіти, але не викину нічого!
Як вийти із цієї схеми, але при тому не отримати порожній дім і не страждати від дефіциту?
Я знайшла нову схему: як мати все, що я хочу, але не руйнувати себе. Саме по цій схемі будується наша спільнота "Порядний дім"... і знаєте, що? Вона спрацьовує в усіх! Бо вона заснована не на безкінечній організації куп речей і наведенні ладу скрізь. А на тому, щоб підлаштувати увесь цей лад під себе та свої інтереси. Коли це вдається, сама тема безладу відпадає назавжди.
Першим кроком завжди є зміна правил життя.
І це приємно та легко! Долучайтеся та перевірте!
Спочатку я перестала ліпити дім із лайна та палок.
Було так:
речей занадто багато - їх немає куди покласти - починаємо городити шафи, комодики, пакетики, щоб все влізло. Здохну від пилу, але не здамся!
Стало так:
Нема, куди покласти - треба скорочувати!
Далі я перестала залежати від речей.
Було так:
- Половину своїх зайвих речей не дозволяла викинути сама собі (вони ж дорогі, ви шо, шкода!)
- Половину не дозволяли викинути батьки.
- Ну... ок, вони мені заважають, але буду їх любити. Стокгольмський синдром, добридень!
Стало так:
Треба скорочувати - будемо скорочувати, але так, щоб не було важко.
Ось план:
Спочатку я зрозуміла, а що із цих речей взагалі МОЄ?
Мої речі мають доповнювати моє життя. Тобто вони:
- відповідають моєму смаку,
- вписуються в мою концепцію затишку, порядку тощо,
- мають гарну якість,
- відповідають моїм особистим потребам (стиль, функції, параметри тощо).
Рішення просте: від сьогодні я маю тільки те, що на всі 100% відповідає цим пунктам. Це відсіює певну масу речей, які повністю або частково не вписуються в концепцію.
Далі я обрала принцип “краще менше”.
Навіть супер-гарні речі мають не просто лежати, а використовуватися. Але я фізично не зможу використати ВСЕ. Вихід?
- Брати речі у маленькій кількості (не пачка, а 1-2 одиниці).
- Не плодити запас бездумно: використала одне - купила інше.
- Обирати не багато різнофункціональних речей, а одну, в якій є всі функції одночасно.
Якщо націлитись на мінімальну, але ідеальну кількість речей, "вхідного" мотлоху автоматично стане менше.
Тільки після того я взялася за "речі-реліквії".
Усе пам'ятне, важливе, дороге серцю неможливо віддати, а тим більше викинути. Але...
- Речі, які просто напхані по шафах, знецінюються. Краще вже залишити 1-2, але щоб на них дивилися.
- Речі, які займають багато місця, починають дратувати: хіба то гарна пам'ять про бабусю, коли ти шпортаєшся через її килим та проклинаєш його?
- Речі приносять більше пам'яті та тепла, коли продовжують жити, а не просто лежати в твоїй шафі та красти в тебе...
Подумайте, які речі ви готові вигнати з дому просто зараз? Складемо перелік!