Загалом це особливі речі. Це не мотлох (ну майже завжди). Вони навіть мають певну цінність - і матеріальну, і смислову. Але ці речі - гарний приклад, як щось корисне та дороге стає мотлохом для конкретної людини.
То давайте шукати той мотлох!
Загальні риси цінного непотребу
- Гарні, найімовірніше, нові речі, які чекають на "особливий випадок". Не просто ж так це пальто по трамваях носити, ну?!
- Якісні і досить дорогі речі, які потребують хорошої компанії. А її немає. І нещасні сукні чекають, коли ж ви купите до них чоботи, сумочку та червону доріжку.
- Покупки, за які віддали цілий капітал і ще брали кредит. І тепер спробуй тільки торкнутися тієї сумочки - зіпсуєте ж! Такі гроші віддані! Хай полежить.
- Подарунки. Цьоця Дуся тягла рояль із самих Парижів, приберіть ваші руки, хай стоїть!!
І ось тут починається найскладніше розхаращення. Сміття розхаращувати легко: зламане, прострочене, зношене - рішення майже очевидне. Складно стає, коли перед вами хороша, дорога, красива, пам'ятна або потенційно корисна річ. Бо для неї мозок миттєво знаходить:
- «шкода»
- «дорого коштувала»
- «може знадобитися»
- «це подарунок»
- «таке не викидають».
Саме з такими речами ми найбільше працюємо у моєму навігаторі по безладу «СтопМотлох». Не шукаємо, що б іще викинути, а вчимося приймати рішення там, де обидва варіанти можна чудово виправдати.
Серед таких речей у своїх клієнтів я одного разу знаходила айфон 5. Новий, у коробці. Його жодного разу не вмикали. Його у 2012 році купили дитині на день народження (дитині було 13 рокв). Але ж "цей сопляк нічого ж не вміє, йому ж що не дай у руки, все зламає". І ось айфон плакав, страждав, доки не припав пилом. А дитина потім просто виросла та купила собі іншу модель.
Абсурд? Так з речами, що просто чекають, завжди стається саме він. То давайте пошукаємо ті речі й розберемося, що із ними робити.
Шукати будемо...
У скарбах
- Золото-діаманти, які вам подобаються, але їх "страшно загубити", тому ви їх не носите. Але ж куди страшніше так жодного разу і не вдягнути те, що ви хочете носити.
- Золото-діаманти, які бабуся залишила/ колишній подарував/ свекруха передала у спадок… а вони страшні – жах. Коряві, точно не для вас. І ви і не носите... і не викидаєте. Шкода ж! Але навіщо вони тут? Носити не можна – можна продати. Продати не можна - можна переробити на щось ще.
- Дорогоцінні прикраси - гарні, прекрасні, дорогі… але це не ваш стиль. І як довго вони ще чекатимуть? Можливо, їх теж продати?
- Прикраси, яким 100 років, це ж буде антикваріат! Але скільки має пройти століть? Ви точно встигнете продати ці скарби та розбагатіти? А якщо прямо зараз дізнатися, скільки це коштує? І... теж продати, але просто сьогодні?!
У сувенірах
- Колекційні свічки. Як це взяти та спалити? А скільки років їм ще скніти без діла?
- Сувенірні тарілки. Ну шкода ж манну кашу з них сьорбати! А на стіні та в пилу їм краще?
- Сувенірні прикраси. Начебто недоречні... Тоді навіщо вони ще з вами? Чекають на наступну поїздку?
На кухні
- Скатертини "на особливий випадок". Колись їх оцінить король Чарльз. Але скільки років він все ніяк не доїде до вас? Чи не час вже дістати ті скатертини і почати ними користуватися так, наче король - це ви?Сервізи. Які Ви поставите на скатертині з пункту 1 під час візиту Чарльза. Можливо, час перестати вже чекати на нього?
Так, це дуже рідкісні дорогі речі. Але хто сказав, що ваше життя недостатньо гарне для них? Чому Чарльзу можна, а вам ні?
У шафі
- Дорогий верхній одяг. Шуба, наприклад. У метро її? Якось шкода. А для молі влаштовувати урочисті вечері не шкода? Може, час носити її чи вже розлучитися?
- Інший дорогий верхній одяг. Пальто, наприклад. Але жжжутко незручне. Ви в ньому - як кульгава каракатиця. І якого особливого випадку ця річ тоді чекає? Коли ви і справді станете каракатицею? Коли вам буде байдуже?
- Речі "на особливий вихід". Спідниця в паєтках, туфлі на підборах висотою з Тауер. І все б добре, і навіть такі виходи є, але в цих речах вам комфортно лише у темному кутку. Так навіщо вони все ще тут?
- Дорога білизна. Для особливої ночі. Але ночі всі пішли якісь не особливі. І опалення немає. І піжама з мішками приємніша, та й у ній якось зручніше бігти в укриття.
Особливий випадок
Білі речі.
Ну як ці кеди із цією сорочкою вдягнути просто так? А потім прати тиждень? А раптом вони не висохнуть? А раптом стануть сірими? А раптом одразу забрудняться? Ну ні! Мама вчила біле не носити, от і не буду.
І вони лежать і пріють, чекаючи особливого дня, коли ви будете у всьому білому. То коли ж цей день настане? Може, ви вже призначите його?
А тепер найнеприємніше питання.
Скільки пунктів ви впізнали? І скільки разів під час читання подумали: «Ну НІ, конкретно мою таку річ я залишу, тому що…»? Оце «тому що» і є причина, чому звичайні списки на розхаращення часто не працюють. Ви й без мене знаєте, що не носите ту сукню. Знаєте, що сервіз стоїть десять років. Знаєте, що прикраса не ваша.
Проблема не в тому, що ви не бачите зайвого. Проблема починається в момент, коли треба прийняти рішення щодо КОНКРЕТНОЇ речі.
І саме під цей момент створений «СтопМотлох».
Як правильно скорочувати такі речі?
- Не робити це хаотично.
- Не кидатися від однієї групи речей до іншої.
- Не намагатися зробити все й відразу: вмру але розберу увесь дім!
- Не викидати все й відразу.
- Не починати з питання: «Це мотлох чи ні?». Воно майже гарантовано змусить вас захищати річ.
- Почати із питання: Чи має ця річ місце у моєму ТЕПЕРІШНЬОМУ житті? Не в тому житті, де ви знову ходите на світські вечірки, не після схуднення на 12 кг, не коли до вас нарешті приїде король Чарльз. А у тому житті, яке у вас є зараз.
ЯКЩО НА КОЖНУ РІЧ У ВАС Є «АЛЕ» - ВАМ НЕ ПОТРІБЕН ЩЕ ОДИН СПИСОК МОТЛОХУ
Вам потрібен спосіб приймати рішення. Саме тому я зробила навігатор по безладу «СтопМотлох». Він не вирішує за вас: «туфлі залишити», «сервіз викинути», «сукню віддати». Я не живу вашим життям і не маю права визначати цінність ваших речей. Натомість ми проходимо речі категорія за категорією й відділяємо:
МЕНІ ЦЕ ПОТРІБНО
від
Я ЗНАЙШЛА ПРИЧИНУ ЦЕ НЕ ВІДДАТИ.
Одяг. Кухня. Дитячі речі. Техніка. Речі для дому. Нам потрібен цей шлях не для того, щоб винести якомога більше, а щоб після розхаращення залишився дім, у якому є саме ваше «достатньо».
Мої весільні туфлі після «СтопМотлоху» залишилися б удома. А от дуже багато цілком хороших, дорогих і корисних речей - ні. Якщо саме на таких речах ви щоразу застрягаєте, проходьте весь дім разом зі мною.
«СтопМотлох» - 333 грн.
Долучайтеся! Доступ назавжди.